Хорошие россияне

[yasnyi_krasnyi]

А вот еще мысль пришла в голову — существует ли украинский фольклор, в котором русские бы упоминались в положительном ключе? Ну, то есть как те просветители и цивилизаторы, которыми они безуспешно видят себя на протяжении столетий. Народное творчество — не авторское, оно стихийное, его нельзя подкупить или переубедить, оно поет то, что видит. В общем, отправился на поиски.

Да, вы правильно угадали — ни единого положительного упоминания россиян ни в украинском фольклоре, на в авторских произведениях я не нашел.

Вот поговорки:

«Мабуть, москаль тоді красти перестане, як чорт молитися богу стане».

«Тату, лізе чорт у хату! — Дарма, дочко, аби не москаль!»

«Москаль не свій брат, не помилує».

«Від чорта відхрестишся, а від москаля не відмолишся».

«Москаль і лях на один копил зшиті».

И десятки других.

Вот народные песни:

«Восточний царь Українї не діймає віри,
Посилає Голіцина, щоб не було зміни»

или

«Москалики, соколики!
Поїли ви наші волики…
А коли вернете здорові,
Поїсте й останнї корови!»

или

«Летить орел понад море та й, летючи, крикнув:
— „Ой, як тяжко в Московщинї, що я не привикнув!
— Ой, є в мене на Вкраїнї рідненькая мати,
— Вона-ж мене пожалує, як свого дитяти.
— Ой, є в мене на Вкраїнї ріднесенький батько,
— То він мене приголубить, як своє дитятко».

или 

«Ой, не гаразд, Запорожцї, не гаразд вчинили,
Що степ добрий, край веселий Москалю вручили.
Ой, край добрий, край веселий, — забісовані люде…
Не знали, де поклонитись, а котрому царю.
Поклонились московському… ще ми го не знали…
Тепер же ми, Запорожцї, навіки пропали:
Гей, ти Катерино, ти царице вража, ой, що-ж ти зробила?…
Нащо усї степи і усї клейноди Москалеви доручила?
Ти царице, суча мати, що великий напуст напустила
Та все військо запорозьке та й занапастила».

Не говоря уже о Шевченко, который, послушавши земляков, предостерегал:

«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами».​

А в более зрелые годы уже открыто попрекал Богдана Хмельницкого за чудовищную ошибку:

«Виростали мої квіти, мої добрі діти,

Панувала і я колись на широкім світі,

Панувала... Ой Богдане! Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір, на свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала про свою недолю,

Що, співаючи, ридала, виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку, якби була знала,

У колисці б задушила, під серцем приспала.

Степи мої запродані жидові, німоті,

Сини мої на чужині, на чужій роботі.

Дніпро, брат мій, висихає, мене покидає,

І могили мої милі москаль розриває...»

Тут, конечно, сразу становится окончательно ясно, что все это фейк, написанный в 1917 году австрийским генштабом, а на самом деле дорогие россияне никогда не несли в Украину ничего, кроме правды, ласки и бурного процветания, плюс строили больницы и детские сады.

А народ — народ тёмен и просто не понимает.

Такие дела.